19 лютого завершено професійно – орієнтовану практику студентів 2 курсу спеціальності “Англійська мова і література”. Студенти проходили практичну підготовку в гімназії N2, ЗЗСО 11, академіі Дитячої творчості. Своїми враженнями від першої в університеті педагогічної практики поділився староста 246 групи Москаленко Олександр.
«Важливою і невід`ємною частиною будь-якого навчання є практична частина. Навчається людина на пожежного, лікаря, геодезиста чи економіста, все одно колись доведеться пройти практику за фахом. В нашому випадку це почалось у цьому році. Трохи важко проходити практику в умовах карантину, коли сьогодні ти ще сидиш удома та уважно слухаєш урок у свого викладача, а вже завтра тобі треба прийти до школи. Але ми впорались. Подальші рядки можна назвати “бойовими записами” студентів у школах, свого роду потоком свідомості, якщо вам так завгодно.
7 лютого 2022 року ми почали свій “практичний” шлях завдяки МНУ ім. В. О. Сухомлинського. Нас було направлено до різних шкіл, але враження, скоріш за все, у всіх залишились дуже схожі. Шлях від дому до школи, мабуть, для всіх став одним з найемоційніших моментів практики. Коли ти, людина, яка сама ще нещодавно була школярем, уже йдеш до школи, щоб подивитись на неї крізь призму здобутих тобою педагогічних знань. Коли заходиш до майже таких самих класів, яких ти сам сидів ще два роки тому. Це незабутнє відчуття, яке не схоже ні на що в світі, бо воно абсолютно нове для нас. Нарешті стає зрозуміло, що ми вже не діти, і що прийшли сюди з метою закріпити ті навички, що здобули в університеті. Від цього стає приємно на душі, що ти вже не той малий бешкетник, який бігає шкільними коридорами. Може, мало б бути трохи сумно, але чомусь ти відчуваєш себе добре, на своєму місці. Ти відчуваєш впевненість у тому, що ти вибрав такий шлях, який приведе тебе до чогось більшого. Може ти будеш улюбленим вчителем наступного Ілона Маска, а може відкриєш світові новітній спосіб прискореного навчання дітей, як би там не було, але в той самий момент, коли ти увійшов у двері школи як студент, ти раптом розумієш, що перед тобою відкривається безліч шляхів, і який би ти не обрав, він буде вірним.
Після декількох таких відвідин, коли ти вже наче звик до цього, раптом приходить усвідомлення того, що діти звертаються до тебе на Ви. Тебе знову накриває хвиля якогось до цього невідомого тепла, і ти знову занурюєшся у світ роздумів і мрій про своє майбутнє великого вчителя. Як будуть любити тебе діти, як ти будеш передавати їм знання, що накопичив за роки свого навчання, як будеш розповідати їм про цей самий свій перший похід до школи. Про свій шлях, який обрав ще в далекому для них році, але вже тоді знав, що він той самий. Правильний.
Ось ти вже звик і до того, що у вас із дітьми різниця у віці в декілька років, і тобі дають перевірити зошити, в яких ти знаходиш помилки і правильні відповіді. І раптом знову ти відчуваєш це тепло. Знову хочеш мріяти про те, як добре буде навчати дітей тому, що вони ще не знають, і як ти будеш їм пояснювати, що помилки в зошиті — це лише маленькі кроки на шляху правильних відповідей; на шляху до їх власного, того самого правильного шляху.
Раптом добігають кінця два тижні твоєї практики. Тепер ти знаєш трохи більше завдяки вчителю який був поруч с тобою протягом всього часу короткої, але насиченої практики, і ти йому за це вдячний. Ти знову розумієш, що ти обрав правильний шлях. Ця думка дуже міцно засіла в тебе в голові. Вже не хочуть кидати тебе твій майбутній Ілон Маск, улюблені учні і зошити на перевірку. Це все здається тобі таким далеким, але водночас надзвичайно близьким. Ти вже відчуваєш це у себе в руках. І раптом ти розумієш, для чого саме дається практика усім студентам. Для того, щоб ти побачив, що той шлях, що ти обрав – правильний. І ти розумієш, що твій шлях – шлях Вчителя, він правильний, адже не дарма ти вже встиг намалювати собі власного Ілона Маска та зошити для перевірки…»
